З собою в піжмурки я грався,
Здавався іноді без бою.
Собою бути намагався
Водночас будучи з тобою.
Та у життя інакша міра,
Воно за нас все краще знає.
Воно точніше ювеліра
Що додає, що віднімає.
Від того хочу вовком вити,
Самотня ніч аж до світання.
Ти не моя. Дарма ловити
Те не моє - чуже - кохання.
Й тобі чогось не вистачало,
Мене тобі було багато...
Ти, бачу, не мене шукала,
Не зміг і я тебе піймати.
