криво стоїть ікона в бабусі на підвіконні.
криво й безрухо сіло збіднене голосом слово.
то губи моєї баби у плісняві й ніби з глини
шепочуть щось по-церковному
певне за всіх молитву.
а я на колінах вмощуюсь ближче до образу Матері
і мовчки вкриваюсь коциком її милосердного погляду.
літо. липнева спека. на вулицях люди-кратери
ходять-існують-дихають
з шматками власного горя.
