Той, хто зліпив з вапна,
не знав, що не його вина:
У тому, що все так раптово,
накрилось темрявою знову.
Чомусь мене це не дивує,
життя не завжди все дарує.
Нехай віднімить все, що є-
таке безглузде і чуже.
Доля мов хліб черствий,
а ти в ній мертвий і живий:
Мов яблуко, колихаєшся-
впадеш, коли закохаєшся!...
1997-1998
для Г.І.С.
