Кобилице в возах фараона,
Сестро моя і подруго вірна,
Горда вродою і не манірна,
Випий чашу з розкішного грона!
А я пісню пісень заспіваю
Про волосся, квітучеє лоно,
Пружні перса, про губи червоні,
Як від спраги один знемагаю.
У траві серед саду кохання,
Як на ложі, царівно, з тобою,
Почуття, наче рани, загоїм,
І хтось наші почує зітхання...
Але щось в цьому та є..
