Купаючись у золоті проміння,
сонний вечір сонце проводжає-
милуюся небесним цим видінням,
день свій шлях, у втомі, покидає...
Горить у небі вечорова ватра,
перша зірка ,несміливо, тліє,
не знаю я,що з нами буде завтра,
сьогодні ж хай минає у надії...
Втомилося чиєсь мінливе літо,
осінь непогодою лякає,
позаду шлях вже непростий прожито,
що буде далі- тільки Бог знає...
Бажаю вам причини посміхатись,
в житті мети, що спонукає йти,
в любові вірній солодко кохатись,
і до обрію днів своїх дійти...
Нескореним дається,хай,терпіння,
всім тим, хто впав- змогу підвестись,
блукалим душам- чистоту сумління,
у серці віри в завтра не зректись...