Буйний вітер віє.
Справжній буревій.
Вітре-вітровіє,
З серденька розвій
Тужні почування
Десь за небокрай.
Хай мине остання
Мить, настане край
Їм усім. Вже годі
З ними лиш тужить.
В злагоді та згоді,
В щасті прагну жить
В світі цім щомиті
Я впродовж життя.
Ними хай сповиті
Будуть почуття
Й думи. Вітре буйний,
Їх навій мені.
Дуже я є чуйний
В серця глибині.
Мати їх бажаю
Я й щоб не було
Ні кінця, ні краю
Їм, аби цвіло
Все життя, мов квіти
Гарні навесні,
Щоб життю радіти
Дійсно, а не в сні
Кожну неупинну
Мить його й збагнуть
Давню та глибинну,
Непорочну суть,
Суть життя, що нині
Проживаю у
Рідній Батьківщині,
Доки ще живу.
Євген Ковальчук, 21. 09. 2021
