Ой ти птах... Чом ти так далеко?
Ти народжений літати, та вільний як вітер.
Тоді чому як те каміння, я прикутий до землі?
Спустись! Благаю! Дозволь поглянути в ті очі!
Надію в них я маю, хоч так дізнаюсь я можливо...
Про ту примарну мрію. Яка для нас чудна.
Бо ми як те каміння...
Як те каміння...
