Морозні сутінки
змарнілого міста,
зашарілі вулиці
з поцілунком на шиї.
Ми прості перехожі
з чистотою й без змісту,
чекаємо потяг,
що приведе нас до мрії.
Неонові зорі
танцюють з вітрами,
подих зникає
в темноті аритмії.
Вокзал сонно миготить
усіма ліхтарями,
а космос стікає
спокійно снігом,
по віях.
Гаряче повітря
з поцілунком на шиї,
перехожі зникають
в перспективності звуку.
Ми прості,
з чистотою,
та рядками надії,
змінюємо світ,
тримаючись за руку.
