Вершини гір обвила павутина
А вище золотіють небеса
Душа така – радіє мов дитина
Любується поки ще день згаса.
Холодні краплі трави обросили
Ген там за краєм хмари зайнялись
Така краса – в красі мабуть вся сила
Та вже душі не зворухнути крил.
Та про останнє й думати не треба
Сумні думки гони від себе пріч
Хай ясні очі плинуть аж до неба
Любуються поки ще прийде ніч
Парище
2020р.
