Скільки байдужих людей по-світу блукає,
в них ніби час є і ніби немає.
За правду готові убить-
а чи є вона,так ніхто й не спитає.
Вірим що люблять нас мудрі царі,
сховаємо руки свої молоді
і тихо ляжемо спати,
щоб звоном кайданів дітей не лякати.
Але розсіються хмари
і впаде вниз туман,
відкриє нам очі старий капітан,
покаже він всім де раки зимують,
а літом піде-і всі засумують.
