Вечоріє. Сон не йде до хати,
Хоч і ніч розправила крило,
Навкруги рої думок багато,
Та, на жаль, їх снігом замело.
Знов прийшли думки,
Немов на свято,
І почув я маму в напівсні,-
А прокинувся - нікого в хаті-
Лиш зірки шпалерні на стіні.
Не проб`ється голос з того світу,
Хоч і чув я звуки вдалині -
На яву - ні ласки, ні привіту
Та дитинства марення одні!
