Як вміють лицемірити в житті,
Їм чистота зовсім не притаманна,
Якій ідуть не проханій меті,
Щоб доля малювалася незламна?
Як вміють настрій зранку зіпсувати,
Їм невагомі серце і душа,
Вони готові підлість передати,
Щоб не здавалось радістю життя
Для чого. я запитую не раз,
Отак недумано і каверзно чинити,
Невже не зупиняє скрутний час,
Щоб перестати у житті грішити?
Для чого витрачати свій вогонь,
Який несе лиш злість і неповагу,
Мені б хотілось, щоб торкала скронь -
Приємна, мудра, радісна порада.
