В віконцях дня - уся планета.
Тут. Коло мене. Вона є.
Тебе, на жаль , не бачу. Де ти?
Далеке щастя. Не моє…
Дороги між кварталів світу,
Такі ж оманливі, як час,
Як вітер, як орнамент літер,
Як море, в профіль і анфас.
Від тих доріг срібляться скроні,
Лиш пам'ять – молода трава :
Метелик на твоїй долоні,
Мої нескошені слова…
Чуттєво, проникливо! 
Така вона, пам`ять 
