Коли мiсто плювалося снiгом,
Я вже знав, що не буде весни.
Загортав я долонi у кригу,
І долонi ставали мiцнi.
I долонi торкнулись долоней,
I розсипалась вата у снiг.
I вже очi мої нездоровi
Навкруги розкида́ли лiд.
I до неба тягнулись долонi
Вдвоє сплетенi, вдвоє живi.
Снiговi розривали кордони,
I чекали приходу весни.
