Намалюй мені щось на папері,
Намалюй щось простим олівцем.
Зобрази плід уяви своєї,
Я ж штрихи ці назву колись
Своїм взірцем.
І заграє осінь у сквері
І розкидає листя, а втім,
Намалюй тиху ніч із натхненням
І старий та занедбаний двір.
Буду знову і знову дивитись
На затертий від часу папір.
Де жило абрикосове літо…
Й оживав той малиновий двір…
