Осінні дощі поволі дріботять,
Омивають натомлену душу.
З вечірніми сутінками сріблять,
Я їхній спокій непорушу.
Я з дощами поряд крокую,
В глибину ночей поринаю.
Разом з ними бешкетую,
Ловлю веселку у водограю.
Хай дощі іскряться, як молоде вино,
Звеселяють стривожену долю.
Зросять золотисте руно,
Встеляться у безмежному полю.
Їхній шум заколисують осінь,
Бистрими водами біжать у долину.
Хмари втекли, видніється просинь,
Місяць осяяв скелясту вершину.
