Словами дряпала обличчя,
Боялася, що відпущу.
Мене стихія в море кличе,
Де вітер волі ще не вщух.
Я там один, мені самотньо,
Стискає скроні порожнеча.
Чия душа німа сьогодні,
Така беззахисна й лелеча?..
Тебе люблю. Та ти це знаєш,
Хоча й мовчиш із разу в раз.
Його ти більше не впізнаєш:
Не серце - покруч від образ.
