Буває, слово – втіха,
але буває й біль...
Сумуймо... краще тихо:
слова для рани – сіль. Не прискорюймо ранок,
що ранкує в путі,
не освячуймо рани –
вони й так вже святі.
Не такі в горя сльози… і cлова там не ті:
там безмовність мімози – як стожар в темноті́.
Не освітлюймо днину,
вона й так веселить,
не ламаймо калину –
то підступності сить...
Впадемо на коліна у мовчазну ту мить,
як хоронимо сина... Він поліг, щоб нам жить.
Не освітлюймо вечір –
то блаженна пора,
для натомлених – втеча,
світла-темряви гра…
Не підсолюймо рани... Вони й так вже болять:
не зашторюймо рами в матерів, що не сплять!
14.01.2019
Я здаюсь,не розумію крайніх смайликів Ваших..." не сподобало" Ви написали спочатку мені, А я просто потім- Вам у відповідь...замість цього треба було поставити ось цей смайлик: Ви краще смайлики розумієте
Ваших..." не сподобало" Ви написали спочатку мені, А я просто потім- Вам у відповідь...замість цього треба було поставити ось цей смайлик: 
Ви краще смайлики розумієте 
Смайлики - не слово, Ірино!Що вони тямлять? 
.. прониклася...І відповіла
