Холодні зорі в небі мовчазному,
Виблискують, лукаво миготять.
І це відомо, Господу одному,
Про що ті мріють і чого хотять.
Вони самотні, думи в них глибокі,
Хоч світять не одну тисячу літ.
Між ними лише Місяць ясноокой.
Пролине, або вимовить «Привіт»…
На землю вони з сумом поглядають,
І заздрять із своєї висоти.
Бо лиш вони, напевно, тільки й знають,
Яка ціна високої мети.
30.08.2018 р
