Сон у двері не заходить,
Все блукає навкруги.
Я Його очима ловлю,
Він мовчить у темноті.
Я в думках малюю стежки,
Добудовую мости,
Але все це недоречно,
Бо живу у іншому житті.
Довгі ночі безкінечні
Не виходять з голови
Руки, очі, Його плечі.
Та усе це не мені.
Моє щастя дуже близько
спить на відстані руки
і незнає, хто й для чого
сплутав думки і всі сни.
Ох, ті сни, я б в них пірнула
Не на вічно, лиш на мить.
Скоштувала б солод дикий,
Загорнулась у блакить,
Потонула, відключилась,
Насолоджувалась, грілась,
Все навколо б сповільнилось...
Не будіть - я лиш зігрілась.
Сни підступні і лукаві
вони тягнуть і зовуть,
як ті мавки у тенета,
з яких душу не вернуть.
Гарно! Нагадали мені В.Гафта «Я строю мысленно мосты»
Moнада відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую за таке порівняння
В. гафт
Я строю мысленно мосты,
Их измерения просты.
Я строю их из пустоты,
Чтобы туда идти, где ты.
Мостами землю перекрыв,
Я так тебя и не нашел.
Открыл глаза, а там обрыв,
Мой путь закончен, я пришел
Moнада відповів на коментар Редьярд, 15.03.2019 - 18:22
і біля прірви теж була
Редьярд відповів на коментар Moнада, 15.03.2019 - 22:17
дякую за таке порівняння 
