Лежу горі́лиць, буду слухать небо,
А серцем проростатиму углиб.
Туди, ізвідки п'є водичку ча́бер,
В ту тишу, звідки маки проросли.
Нехай трава м'яка, зеленоброва,
Крізь мене ловить сонця промінці.
Колише в гніздах пташенят діброва...
Жук-бронза шлях торує по руці.
Лежатиму горі́лиць й наді́ мною
Веселі хма́рки гратимуть в лапту...
А завтра, мій негаданий спокою,
Тебе у сво́ї будні заплету.
Гарний, ліричний вірш, Анічко!
Але ж не правильний наголос збивває. Перший рядок почала читати з правильним наголосом "горіли́ць" — і збився ритм. Також правильно "чабе́р", "хмарки́", "спо́кою".
Якщо у віршах наголос не традиційний, то треба вказувати, щоб читачу було легше сприймати.
Ще розділити треба "наді мною".
А враження від вірша приємне: наче занурилася у літо