Дивіться на робота марки «Ірина»:
Програма насичена, якість відмінна.
Крок вліво, крок вправо і розмах руками
Від хати до хати, від брами до брами.
Вже кроки сталеві вгинають алеї,
Лунають у закутках в ріднім музеї.
З роботи додому щовечір, щоднини, -
Дивіться на робота фірми «Ірини».
Продовжимо далі. Натиснем педалі.
Настроїм машинку на довгу зупинку.
Наш робот чекає – трамвая немає.
Десятої швидкості хід набирає.
Горять-випромінюють ілюмінатори,
Машина пірнає в програму «аматори»,
І струми потужні пронизують простір:
Вже робот залізо, червоне від злості...
Залізо повзе опівночі до ліжка,
І сниться залізу суцільна задишка.
Ще подих, ще порух рукою, ногою.
Коли вже наступить програма спокою?
Програма спокою, де розум і міра,
Не марка,
не фірма,
не робот,
а Іра.
(З першої збірки "Дзеркала". - Львів:Каменяр,1991)
Гарний вiрш, Сiроманко. Це точно ви вiдзначили, такi особливостi життя, життевий ритм часто складаеться далеко не так, як би нам того хотiлося.
Тiльки от у вас у 8 рядку - якщо кажуть назву фiрми, то у називному вiдмiнку ii вживають, навiть, якщо слово "фiрми" i у родовому - фiрми "Iрина". Це якщо б декiлька було фiрм з однаковою назвою, то тодi б, справдi, було - фiрми "Iрини". Може вам тодi цей рядок трохи змiнити - "Життя таке в робота цього "Iрини" або ще можна "Такий графiк в робота цього "Iрини".
)))...це лише мрії про спокій "...и приходится мучиться - здесь без меня ничего не исполнится,
тут без меня ничего не получиться..." (з пісні А.Міронова)
Ми всі частково роботи, адже самі себе запрограмовуємо - режими, графіки, манера. Роботи - бо роботу робити, та все ж не механізми - душа не піддається програмуванню.
Твір сподобався - примушує думати