Ні слова, чуєш?! Ні звуку!
Нехай відтане душа...
Солодку ту біль, ту муку
Я обирала сама.
Рішуче йшла в невідоме
Із зваженим «пропаду».
Я рятувалась від втоми
Не розпізнавши біду.
Тому – мовчи. Бо не плаче –
Вже серце солі немає...
Забулись сном всі невдачі,
Про добре пам'ять зринає. 28.09.2016
