Чи думав ти колись, що буде так не легко?
Вже в котрий раз прогав ти суперечку,
І кров дзюрчить із рваних ран на тілі,
А серце досі бється,
неначе пташка в клітці.
І ще один ривок і, може, полетів би,
Але життя пускати геть не хоче тіло.
І ти стаєш, із ранами на тілі...
