Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Валерій Кець: Стане віршами… - ВІРШ |
![]() |
![]() UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
![]()
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Н-А-Д-І-Я, 08.06.2017 - 12:44
![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() Валерій Кець відповів на коментар Н-А-Д-І-Я, 08.06.2017 - 13:17
![]() Ars Poetica Ти це вистраждай спершу. Вистраждай, чуєш? Вистраждай! Посели у собі — і дай себе цьому ви́жерти, І як спалахом болю воно себе з тебе вистромить, Прориваючи груди у вродженій тязі вижити, І як змусить зриватись в Годину Бика з тривожного Неспокійного сну І хапатись за ручку з зошитом І впиватись очима, шаленими та порожніми, У примарний листок, і скидати важкою ношею На криве переплетення літер усе, що визріло, Відчуваючи жар, що спадає із кожним реченням, І блювати чорнилом, допоки світанок визирне З-за дерев, обіцяючи стати для тебе втечею Із нічного безумства листків у густих подряпинах І примар, що постали твоєю нічною вартою, І коли ти не зможеш заснути, допоки крапкою Не розчавиться чорна печать на воротах Тартара, Із якого потрібно тягнути рядки і літери — Не для того, щоб щось дове́сти чи щось отримати, А тому, Що вони інакше у грудях гнитимуть, Рясно вкриті блідими невиношеними римами, І повзтимуть у ніздрях смердючим солодко-приторним Переповненим відчаєм смородом недосяжності, І, не маючи змоги горіти, в тобі чадітимуть, Пожираючи всяку радість і мрії заживо... І коли ти сплетеш у знаки вітри і сторони, Із "колись" і "тепер", із найліпшого, із найгіршого — То тоді, Лиш тоді, Усе, що тобою створене, Стане віршами. |
|
![]()
|