ЗАГУБЛЕНИМ СВІТАМ 8 (за однойменною книгою В. Ломовцева)
Минует время…
Как прежде остаётся
алтарь без жертвы.
Душа блаженства жаждет,
Искрясь слезой прозрачной.
……………………………………
Нестримність часу.
Як і колись й тепер так –
Вівтар без жертви.
Душа блаженства прагне,
Сльози зронивши краплю.