Крислата пам’ять гілля гне додолу,
Не в змозі втримати подій плоди старечі
І відпускає давши місце новим,
Щоб повторитися, тепер уже не в перше
Ще й час жорстокий не шкодує віття,
В життєвих бурях не одне ламає,
Й втрачає спомин дорогий колись так,
Ця ненадійна і крислата пам’ять
