Жадоба в нас живе, як той бур’ян:
Лиш прополов – він знову проростає.
Не допоможе Гідності Майдан –
Потрібен меч, що жалує й карає.
Законів меч, щоб щільно назавжди
Закрив усі шпарини партократам –
Не вберегти міняйлам голови,
Коли той меч надумають міняти.
Встань з чотирьох, зіпнись на свої дві
Та голову тримай по вертикалі,
І не жалійся, що пресують дні,
Бо в цім бою не видають медалі.
Можливо, ми спроможемось тоді
Відкрити двері вільної Європи.
А поки що ми не на тій війні,
І пливемо не в течії — супроти.
