|
Милий, пробач. Я кохала тебе занадто.
Коханий, прости. Хоч не знаю, у чому винна.
Знаєш, сьогодні напевно якесь свято,
А я у сльозах, я немов іще зовсім дитина.
Я маю просити пробачення за випадковість,
За щире кохання, яке тобі вже не потрібне,
За те, що проник цілковито в мою свідомість,
І в серці живеш, такий оповитий сріблом.
Коханий! Ти вибач мене, я така раптова,
З’являюсь невчасно і недоречно зникаю.
Пробач. Не сказала тобі я останнє слово,
Можливо, на краще. Це сумніви. Навіть не знаю.
Я маю просити пробачення за присутність,
Таку непотрібну, наче улітку сніг.
Прости мене, милий. Прикрашу твою відсутність
Наявністю іншого, різними справами, сміхом.
Щовечора сльози. Немов іще зовсім дитина.
Знаєш, сьогодні напевно якесь свято…
Коханий, прости. Хоч не знаю, у чому винна,
Милий, пробач. Я любила тебе. Занадто.
ID:
687689
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Поема
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 05.09.2016 00:02:49
© дата внесення змiн: 03.12.2020 19:15:05
автор: Ірина Морська
Вкажіть причину вашої скарги
|
