Небо і земля дивних міст на грані двох світів,
Пил з сірих прострілених стін між двох світил,
Кути териконів, пастки дорожніх ям і бур’яни ланів,
Обдерті будинки культури та величні палаци панів.
Копанки долі зачорнілих облич, гудки Іліча, ДМЗ, ЄМЗ,
Слава трудового народу в кишеню до дяді невпинно повзе.
Шансон СІЗОшних голубів. Кальміус – це річка, а не канал,
Кров’ю надряпав час на стінах Боссе: не наркотик трамал.
Ненависть неосвітлених вулиць всоталася із молоком,
Сп’янілий туман оповив бійку з необережним козлом.
Нічні крики лохів. Робота по змінах, часом бувають шабашки,
На районі нормально. На голках, ширці, та ще живі чебурашки.
Бабло взяли мусора, агенти, стукачі. Блатні кидали понти.
Бюлетеню раділи сиві комсомолки, відставні, ідейні кати.
Так рушили у чужій грі на свій забій обдурені обурені імена,
Зараз стерті, забуті, давно вже скосила всю цю падаль війна.
Генерали і населення перешкоджали армії без імітації,
Добровольці плювали на права людини, хотіли окупації.
Власне твердої руки і домагалися захланні мігранти,
Це їм принесли геть цинічні бандери, київські окупанти.
23.08.2015 р.
ID:
605344
Рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата надходження: 09.09.2015 02:59:13
© дата внесення змiн: 09.09.2015 02:59:13
автор: Юрій Ноєвий
Вкажіть причину вашої скарги
|
