Люби мене, коли я скаженію
Коли все валиться з тремтячих рук
Коли мені здається, що хворію
Коли дратує кожен зайвий звук
Люби, хоч зараз я того не вартий
Не заслужив ні краплі твоїх сліз
Я розкладаю твої нерви, наче карти
І замість сонця хмари дістаю з валіз
Люби... І так... як тільки ти це вмієш
Одним лиш поглядом і дотиком долонь
Мов хвилею, із головою вкриєш
Згаси любов'ю спопеляючий вогонь!
07.09.2015
Щось я собі так думаю, твоїм дівчатам не бракує твоєї уваги і любові)))
Serg_maestro відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую! Сподіваюся, що так і є... але я такий складний чоловік...із таким нелегким характером, що з мого боку не все так ідеально, як хотілося б .. і як це лунає з віршів
"Я розкладаю твої нерви, наче карти" - як же часто ми це робимо, а вони мусять любити
Serg_maestro відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ага... Знущаємось над жінками. А вони терпляче все мають на собі відчувати і любити... Хоча любити не мусять, але чомусь це продовжують робити. Дивні люди. Та за цю їх дивакуватість їх треба частіше носити на руках і теж любити. Бо вони того варті. Дякую за візит! Заходьте ще