Колись й тебе поб'є життя,
Я вірю, вернеться бумерангом все,
І лічені секунди до кінця-
У прірві опинились всі надії.
Старе місто і вулички тихі-
Я сама сиджу на порозі.
Убитий сенс життя думками,
Відвикаю потрохи від "нас".
До ранку сидітиму так,
Викурю пачку "десятки",
Вип'ю чашками кави бідон
І знову думати буду про тебе.
Нікотином задихаються мої клітини
І мозок вже не здатен ні на що,
А ти все снишся кожну ніч
Неначе весь світ в однім тобі.
Хочеш сліз? Не заплачу, забудь...
Свої сльози довірю лише дощу,
Холодному, як звір що серце рве.
Я стала сильніша на ціле століття...
Повір, моє життя - малий стрибок
Від першого крику до останнього подиху,
Але совість твоя- страшний пророк,
Як вічне прокляття тобі тяжітиме завжди...
