Страшний той цвинтар, де нема могил…
Де панахиду чорний ворон грізно кряче,
Де, наче мати, плаче тільки вітер уночі,
Де маки поросли червоні і як кров гарячі…
Страшний той цвинтар, де нема могил…
Де сплять собі спокійно і навічно,
Колись кохані, браві, мужні вояки,
Які уже давно пішли у сиву вічність.
Страшний той цвинтар, де нема могил…
Там невідомі імена, звання і дати,
Портретів там нема колись живих,
Та й скільки їх тут полягло - вже й не сказати…
Страшний той цвинтар, де нема могил…
Туди не сходиться знайомі й близькі
Немає тут хрестів, вінків, свічок,
Розсипались лише тут квіти як намисто…
Страшний той цвинтар, де нема могил…
Тут всі разом померли за годину,
Тут всі вони заснули міцним, вічним сном..
А чорний ворон їм щоночі править панахиду...
21.05.15
