Я повертаюся у той весняний день,
Коли приїхала розгублена додому
І ти усю мою дорожню втому,
Лиш поглядом одним, прогнала геть.
І, хоч сама лежала ледь жива,
Переживала за мої холодні руки,
В повітрі розчинилася розпука,
Та рідні сподівались на дива.
А ти пішла від нас через добу,
Пекельну ніч перетерпівши в муках,
Я, мамочко, тримала твою руку,
Та на життя наклала Смерть табу...
Отак, лиш пам'ять день той поверта,
Тебе немає поряд більше року,
Та в пам'яті у мене будеш поки
Й мене небес покличе висота.
Надзвичайно зворушливий вірш... Тільки так - про матусю!Особливо вразили слова: "...І, хоч сама лежала ледь жива,переживала за мої холодні руки: - в цьому уся материнська любов!
Дякую, Люонько, що знайшли такі слова!
Патара відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00