Ти до мене їдеш потягом
З невідомої землі,
Поміж нами стільки протягів,
Що і дюни б намели,
Поміж нами стільки рідного,
Що сплітаються думки,
Водночас такого різного,
Що втекти б, а нікуди.
Ти до мене їдеш потягом
Вже не день, не півтора,
Ти роздумувала протягом
Цього часу, що за гра,
Ніби стільки у нас спільного,
Що не треба дзеркала,
Водночас такого вільного,
Що було б куди – втекла!
16-07-2014 В. Пригорницький
