Ніжних пролісок стебельця
Тягнуться до сонця,
А матуся одиноко
Стоїть край віконця
Любується квіточками,
Давно посадила,
Їй щовесни серце гріє
Це природи диво
Вже готується, рідненька,
Діточок стрічати
На грядочках виростила
Нарциси,троянди
Соняшники посіяла,
Щоб гостей вітали
Та онукам і правнукам
Зернятка давали
Уквітчала всю садибу
Наче в Райським саду,
Та чекає всю родину
Щоб дати пораду.
Отака моя матуся
Тендітна, привітна
Випромінює щоразу
Чудодійне світло.