Зі щирою вдячністю, повагою і любов'ю до Оленки Зеленої, яка надихнула і дозволила використати назву її чудового віршу:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564381
У скронях пульсує ніч...
Годинник ковтає тишу...
І плетиво протиріч
Сумління гризе, як миша...
Який розділовий знак
Поставлять нулі дисплею?
Цілую в уста (про всяк )
Улюблену орхідею...
За штучним світилом -бра
Ховається згусток темний...
І гусне нічна пора
Як млосний шербет гаремний...
Від приторності чекань
Тремтіння душі і тіла...
Чи вартий ти хвилювань?
Чи то я тебе зустріла?
Знов опік? Чи вітер змін?
Болітиме? Чи загоїть?
Торкаюсь холодних стін
У пошуках супокою...
А в скронях пульсує ніч -
Безжальна, глуха, байдужа...
І зорі -мільярди свіч -
Не гаснуть чомусь в калюжах...
іноді сумніви заповзають( у вас, Любочко, навіть сумніви ліричні), але потрібно їх гнати...
ніч пройде, і настане ранок, і проміння зігріє душу, зорі, то сонця вчорашні, відмиваються у калюжах, що би знову, як ніч настане, принесе нестерпиму тишу, у їх гомоні ти почула - мила, я тебе лю́блю.
рада вам і вашим віршам
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00