|
Тебе не чули Президенти
Не дослухався Сатана…
Тому пішов Ти сам до Бога,
Щоб душу вилити сповна…
Хотів тут жити – не вмирати,
Щоб був щасливим Твій народ
Та жертвою судилось стати –
Смертельним став той поворот…
За для доньки, дружини, мами…
Пішов, мабуть, до Бога Ти,
Щоб Україні подолати
Оті пекельні всі шляхи.
В пісні Твої Господь, напевно,
Всю долю нишком укладав,
Так щоб і смерть прийняв смиренно,
І щоб безслідно не пропав.
Ще древні греки говорили,
Що хто на піку Слави йде,
То Небеса благословили,
Що вже в віках не пропаде.
Прошу Тебе, ти наш Андрійку,
Чи, може, «Скрябін» чи Кузьма,
У Бога попроси опіки,
Щоб Україна ожила!
Щоб відродилася з руїни,
Повстала з попелу війни,
Як Птаха-Фенікс піднялася,
До Благодаті вишини.
Було, мабуть, бажання з Богом,
А не з земними розмовлять,
І Небеса Тебе почули –
В свою Святу забрали Рать.
То ж глянь з Небес на Україну,
Благословення попроси,
Щоб на землі, що дана Богом
Онуки й правнуки зросли.
Їм передай свої молитви,
Таланти, хист і чистоту,
Душа твоя щоб жила завжди
В нову огорнута красу.
5.02.2015 Іванна Осос
(пам’яті Андрія Кузьменка)
ID:
557432
Рубрика: Поезія, Присвячення
дата надходження: 05.02.2015 13:58:52
© дата внесення змiн: 05.02.2015 14:20:19
автор: Lilafea
Вкажіть причину вашої скарги
|
