І як сказати їй про те,
Чого вона не хоче більше чути?
Немов застило слово на пів подиху в мені,
Зробити крок до нових сподівань не варто,
А так хотілось спробувати знов!
Цей крок з запізненням у часі,
Який залишиться назавжди світлим нездійсненним сном!
В терішньому вже немає місця для \\\"якби\\\",
Якби лишилося в мені - тоді,
А зараз є якби у нього!
Цей хтось повинен шанс свій не згасити,
А розпалити щирі і взаємні почуття,
Які були колись між нами восени)
Ті миті нашого життя, були насправді щирі, теплі і з майбутнім!
Та спогади минають, час іде, та я не забуваю осені надій!
Повільно ніч ця догорає і вірш лишається рядків!
Та кілька букв ще встигну написати до світанку!
Щоб знала Ти про світлі хвилі, що бувають у житті, як в морі!
Та мить прекрасна, як і Ти
Та все минає у житті...
