Обличчя
Під в’язким шаром
Землі
Сірник дотліває,
Будинок
Кидає
напризволяще
вдову
й на місці колодязя
вицвітають листки
юного шалу
а на місці портрету родини –
порожнє волокно
рослини, що зветься
розчищена лють
підвіконням стікає,
у вигляді величезного
адамантового змія,
рука священика
підлога розступається
перед сном неживих,
обличчя під в’язким
шаром землі виходить
повільно на поверхню,
востаннє
посміхається
і завмирає
серпантин порожнього ліжка
виливається на гнів відстороненого лорда
той декламує заповіді
як чисту сутність поезії,
й коли сірник падає на осінню траву –
будинок випльовує меблі
й всю схему свого першопочаткового
існування.
