| Поезіє, психолог, вірний друже,
					Я дякую тобі, що в скруті
					Не залишала вірного раба забутим,
					Коли навколо всім байдужий.
					За ті самотні вечори,
					Проведені із кавою, дощем й тобою,
					За рими, що здавались грою,
					Малюючи в свідомості узори. 
					За божевільні вислови й думки,
					Послані серцем чи коханням.
					За тишу замість дорікання,
					За впорядковані рядки,
					Що без ідеї, без мети…
					Наповнені натхнення й почуттів.
					За крила, на яких злетів,
					Аби від світу утекти.
					За ті страждання, що ділили разом,
					За ту любов, яку ти прийняла,
					І що втішала, як вона пішла,
					Зціливши серце, забрала образу.
					За біль, розділений на двох,
					За подаровані світи,
					За те, що завжди помагала йти,
					За кожний новий вільний вдох....Интересно, кто первый открыл, что поэзия убивает любовь?
 — Я привык считать поэзию питательной средой для любви, — сказал Дарси.
 — Да, прочной, здоровой и страстной любви — возможно. То, что уже окрепло, может питаться чем угодно. Но если говорить о легкой склонности, — я уверена, что после одного хорошего сонета от нее может не остаться и следа.
			         
				Джейн Остин «Гордость и предубеждение» 
 
														ID: 
															538055
														
														Рубрика: Поезія, Лірика
 дата надходження: 19.11.2014 18:26:57
 © дата внесення змiн: 20.11.2014 20:17:24
 автор: Apis
 
													 Вкажіть причину вашої скарги |