1
Забудь про існування усієї поезії
Забудь про існування травматичної зброї
Забудь про сонце і шляхи молочного знекровлення
Забудь про існування тоталітаризму серця над маленьким згустком душі
Забудь про Некрополь і Акрополь
Забудь про зуби і тверде залізо
Забудь про смерть й початок місячного сходження
Забудь про го̕ри й гори̒ до ясності бачення
Забудь про кволість й непомірність вражень
Забудь про все що ніс воронячий король у своєму
Темному коронованому стані
Забудь про всіх хто побував на вершині твоєї святості
Вони не вирішили головної асимптоти:
Як тільки пряма світла зникає – то віддаляючись у безвість
Крива пітьми наздоганяє на межах безконечності
Забудь
Будь
Забудь
Будь
Забудь
Будь
Забудь
Будь
Як бите с(к)віт_л_(о) в кінці тунелю
2
Фігуративний живопис –
Живий спис що твердить
Каліченими формулами волі,
Поволі й покрівля мого даху
З’їзджає з панети Ікс на палку прихильність
Плаценти редуцента
Фігуративне мовчання
Це чайна доза од кайфу до зламу кольору
Восьмий колір він де завгодно
Материнський гриб опускає на твої губи
Тепло грибниці
Й фігура у гробниці відцвітає
Очима мерця на сонячних зайцях
Вугільних спиць
Там плетеш-ти плетеш
Долю цілого покоління
З коліна даєш у дих невидимцю
Й завалюється карк неба
На пташиний постулат любові
Й викидає земля у тіло земноводних
Десять тисяч дрібних голок.
