Прощення зриває твою посмішку
Й кидає її у смітник,
механізм
твого рухомого опору –
це
Картина, що ніколи не запалає,
Будинок,
Що ніколи не згорить
Спляча вершина блукає
У світі без форм,
Світ без форм
Блукає
У твоїх серцях.
Їх було вже не з один десяток –
І всі зникали, наче кіт маленького вибуху,
І всі котились з пустельної ями
У світ тварин
Наступний шлях –
Це шлях забути все:
Переродишся мурахою, –
Це найближчий шлях до людей,
Це найдавніший вияв сутності чистої праці
Й можливість відпустити усі розумові процеси,
Пов’язані суто з теорією самоповстань.
А тепер піднімись із колін
Й іди до жінки,
Що тебе чека
На тих гарячих планетах,
А тепер дивись уважно
Як зірка відкладає світло
У своїй черевній порожнині,
Залишаючи лише невеликі
Річки із пітьмою,
покидаючи цілі сузір’я,
розливаючи
солодке
карамельне молоко
у снах маленьких істот.
Дивись і відпускай усі потоки,
Що ринуть з твоєї голови;
Голосний переспів
Пісень, що личать
Власнику інкубатора душ:
Коли ти вже прокинувся й перетерпів –
Вмикай потужності на кожну хмару,
І відтоді й тоді –
Й до теперішнього вияву,
Хай заніміє океан,
Узявши всю вагу із твого язика.
