Кістки зірок
Ламаються
У сферах
На котрі
Падають
Твої посмішки
У сферах
Де
Сльози
Твої
Утворюють
Труни
З’являються
Тіла
Котрі
Нівелюють
Зло
Примарні міста
Будуються
Дощами
Примарні
Міста
Руйнуються
Буденністю
Замкнутих систем
Чого хотіла
Ти –
Хай постане
І хай
Потоне
Те
Чого
би
не хотів
Я
Адже кожної ночі
З’являються
Снігові бурі
За колами
Людськості
За стінами
Розпачу
Почни
Любити
Те що найбільше
Люблю я –
Себе
Й розкриється
Квітка
Цвіт котрої
Опадатиме
На оголені плечі
Світлого дня.
