Марширують вони, мов солдати.
Різнобічні, мов вишивки гладь.
Одні - добрі. Одні - вайлуваті.
Одні - злі. Інших краще не знать.
На потилиці вибрито слово.
А яке - хоч убий не вловлю.
Це - не доля. Це - не випадково.
Це не так - захотів і зроблю.
Які ж різні і дивні водночас.
Часом білі, а часом і ні.
Часом знаєш, а часом пророчать .
То - поверхня. А то - вже на дні.
Але свято в єдине я вірю -
народились такі не дарма.
І по парі хай - кожному звірю.
І людині ....Хоч місця нема.
Тож біжіть у турботах щоденних,
Залишайте піщані сліди.
У ту відстань "від тебе - до мене",
У тей простір Землі і Води.
