Покинути ці кляті місця
Занурившись
У неіснуючий вигляд
Озера Кулькіатто
Вода котрого
Сповнює
Голосні оспіви
Кажана
Матричним
Циферблатом
як кульки
Гостроти
Під шрамами
Нав’язливих
Станів
Виникає
Почин
До
Сповнення
Щоденного
Ритуалу
Ритуалу
Ритуалу
Ритуалу
Ридма
Увіпхати
До свого
Шлунку
Електробритву
Й її
Комашину статику
Й кров
Хай
Ллється
Аж
До поки
Примара
Не вийде
Входячи
У сверблячу
Психоматику
Й голова хай бурхливо
Відліта кожного разу
Як із мертвого
Виліта
Дух торішнього подиву
Сходи
Униз
Сходами
Під ребра
Наче твердим
тілеснотемніючим
Кулаком
й
ґрот усміхів розсиплеться
й тихе відлуння сердечної пісні
Тамаранка
Вже не з’явиться стиглим плодом
На юних вустах
А страх
Сторінково
Подорожує
Країнами
Люті
Й тут повітря
Забарилось
Занадто
Багато
Дихань
Поміж
Тліючих схилів
Жовтня
Занадто
Мало
Вірностей
Що це інша пора року
Занадто
Багато
Ствердних
Кивків
Невідомих
Понурих
Дядьків
І може – це вже не стан
Коли кров
Засиха?
А може –
Безмір станів
У станах ненастання.
