Коли очі закочуються
За гострі поверхні
бісових країн,
В яких тобі не доведеться
Побувати,
Відривається
Кожен лист
Від пада,
Король
Насолодженої
Зірки
Спіткнеться,
Я знаю,
І його
спіткає
Лихо
Шестирозрядного
Ей, Дамбо,
Руйнуй всі мої острови,
Стріляй у голову,
Руків’ям
Зброї
Винищуй
Моїх
Коханих-любих
Друзів,
Що
Ляжуть
Темінню
ночі
Супроти
Отруєної,
Розчавленої одинокості
Розлючених,
Фанатичних портів
Як комашиний рай,
Здасться
Оболонкою
Старості –
пристрасть
Кожного
Наступного дня,
Так і маленька
Дівчинка
З порожнього
Американського
Бару
Запалить
Сигарету
Зчорнілого
Дня
із
Одного
Людського
Життя
Подумавши
Про клятого
Вбитого брата
У цьому барі
Не витатиме
Старість,
Тому
Що чорношкірі
Не божеволіють,
Проте
Я не бажав
Би перетворюватись
У бісового американського
психопата
і там ось, у централях
сцени,
я читатиму
голосно,
й двояко,
потягуватиму
спину
смерті
своїми кігтями
страху,
і пацюки
читатимуть
зі мною,
і я читатиму із пацюками
про всіх янголів,
чиї жирні голови
злітали,
як тільки
паста радикалізму
потрапляла
у сніжну горлянку
богом забутого бога
уся американська нація
слухатиме
мої нічні завивання
стоявши навколішках,
я дертиму
горло,
як стіну,
від сірого
злободенного
графіті,
тільки,
щоб мене почули,
як чують
плач
власних
дітей
у бісових вітальнях,
босий
двадцятихвилинний
вияв
любові
й розпачу
все згорить,
як тільки
котромусь
із ковбоїв
закортить
зійти
із потягу
головного болю
радіо
слави
радіо
безголових
дурнів
чи готовий
кожен свідомий
громадянин
неіснуючої країни помирати?
Чи готовий кожен свідомий
громадянин якоїсь бісової існуючої країни
помирати?
Авжеж відтяти пальці –
й спати,
авжеж відтяти пальці –
й стати
рухомість номер один:
ліхтарня святого папи
рухомість номер два:
грішність – не гірше виправдання,
аніж втоплені діти диковинного конгломерату
рухомість номер
три:практики
масового вбивства
на електричних стільцях –
найвеселіша
вистава
веселі рухомі вітром Невади
шибеники ,
що зійшли
із шибениць
власного цифрового фотоапарату
рухомість
номер чотири:
валізи спакованості
на виході –
до кредиток,
на переосягнення
шляху
цей добре усміхнений
боксер
виб’є із тебе
весь зігнилий-пожиттєвий
потяг
до самострати
рухомість номер
п’ять:
ти не такий
вже й гівняний
кінооператор,
тільки
варто, зціпивши
зуби
збирати
листки із дерев
злих трупів
рухомість номер шість:
слухай цю поезію,
й тихенько неси
усе,
пронеси
крізь перенісся
зими й люті підмогильні вітри,
адже рано
чи пізно
ти потрапиш у трапи
німості й глухоти,
й це – надовго,
й це, надовго,
мабуть-таки
ID:
499883
Рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження: 18.05.2014 23:33:22
© дата внесення змiн: 18.05.2014 23:39:39
автор: Immortal
Вкажіть причину вашої скарги
|
