Невже слова страшні коли мовчать?
Невже боятись їх почути треба?
О ні! Не правда ! Страшно їх почуть
Коли вони доносяться до неба
Коли вони кричать в твоїх вухах
Коли вони стоять над головою
Коли сльоза стоїть в твоїх очах
А серце рве, неначе перед боєм
Бо сказане ніколи не забудеш
Слова гіркі ти будеш пам’ятать
І Їх тримать всередині ти мусиш
Й душа твоя не схоче пробачать
