Ще рожевіють – не горять -
Дитинства позабуті мрії,
Як журавлі кудись летять,
І слідом тягнуться надії.
Так недоступна і близька,
Як марево, фата моргана,
Та до завершення життя
Часу зосталося замало.
Надію мрії обняли,
Як дві сестри, зійшлися разом,
Від мене тихо відійшли,
Лишив порожняви образу.
