Пройшовши усі митарства,
Ранок воскресне крізь штори.
Немає такого Майстра,
Що знову тебе відтворить.
І ці шаради закляття
Айстр сльозинками зрошені.
Завершується розіп’яття
Квітів твоєї осені.
І рана твоя відкрита,
І випиті оцет і смирна…
Свята моя Маргарито –
Проповідь долі нагірна.
